Ірина Білоус – заступниця директора Програми “Долучайся!”. Досвідчена фахівчиня з розвитку громадянського суспільства України, Ірина долучилась до команди Pact ще в 2009 році. Тож можна з впевненістю сказати, що вона є однією з тих, хто знає про Пакт все й навіть трішки більше.
У цьому інтерв’ю наша героїня поділилась цікавими фактами про Pact та її особистий досвід роботи у команді, а також розказала про цінності організації та особливості її розвитку.
Як почалося ваше знайомство з Pact та якою була організація на той час?
Я приєдналась до Pact в січні 2009 року. Мене запросили на посаду заступниці директора проєкту « Обєднуємося заради реформ» ( UNITER ) – це був найперший проєкт Pact, який реалізовувся для громадянського суспільства України. Я вважаю, що цей проєкт появився дуже своєчасно, коли він був найбільш потрібний. Важливо, що його досягнення відмітили не лише донори, але й громадські організації, для яких Pact став партнером, певним трендсеттером та інноватором. Напевне одним із найвагоміших свідчень цього успіху є і те, що UNITER тривав цілих 8 років – окрім початково запланованих 5 років, його продовжили ще на 3.
Проєкт «Долучайся!», який зараз виконується Pact, став логічним продовженням UNITER. Він увібрав у себе найкращий досвід UNITER та випрацював свої унікальні підходи до розвитку громадянського суспільства в Україні.
Я не можу сказати, що зрозуміла всі особливості Pact відразу як тільки приєдналась до команди. Спочатку я сприйняла UNITER як традиційний проєкт технічної допомоги, подібний до тих з якими я попередньо працювала. Але з часом стало зрозуміло, що наш проєкт і наша команда є частиної потужної міжнародної організації, яка має потужний людський капітал, свої напрацювання, перевірені та ефективні стратегії та підходи, які допомогають досягти тих результатів, які маємо зараз.
Чим Pact відрізняється від інших схожих організацій, зокрема тих, де ви раніше працювали?
В першу чергу своїми цінностями. Взаємодія з організаціями громадянського суспільства як з рівними партнерами, інноваційність, трендсетинг, допомога громадському сектору – це саме ті цінності, які завжди проповідував Pact і які виділяли його між іншими організаціями.
Іншою важливою особливістю Pact є те, що з часом організація активно зосередилась на розвитку культури інтеграції та глобального залучення. Зокрема наш український офіс долучився до розвитку корпоративної культури. Вперше всі співробітники були запрошені до цього процесу – кожен мав можливість долучитись до розробки цінностей та політик організації, поділитись ідеями, побажаннями та своїм баченням. Ця можливість відкрита для кожного й зараз. Й тепер основа корпоративної політики, це те, що співробітники – серце організації.
Pact завжди турбується про те, щоб дати своїм співробітникам можливість підвищити свої професійні якості. Не можна сказати, що інші організації не турбуються про своїх співробітників, але саме в Pact я вперше познайомилась з терміном community of practices. Це унікальна можливість відвідати інший офіс Pact за межами України, отримати цікавий досвід від колег з інших країнта вивчити для себе якісь нові інструменти. Варто зауважити, що майже всі офіси Pact розташовані в Африці чи Азії, тому для співробітників це завжди величезна мотивація. Адже це не просто розвиток, навчання, зустрічі, але й нагода відчути себе частиної глобальної сім’ї Pact, дізнатись про іншу культуру та познайомитись з традиціями. Мені пощастило cкористатися цією можливістю – так я відвідала Ефіопію, Кенію, Мозамбік, Камбоджу, Таїланд, Марокко. Остання така поїздка була в Танзанію – вона відбулась в лютому 2020 саме перед впровадженням карантину. Варто зауважити, що ці подорожі відкриті для всіх співробітників, не залежно від позиції чи відділу, в якому вони працюють. Я дуже сподіваюсь, що в майбутньому ми зможемо продовжити цю практику.
Ви брали участь у відборі команд проєктів UNITER та «Долучайся!». Скажіть, що заставляє вас подумати під час співбесіди «це наша людина»?
Так як я не лише присутня на інтерв’ю, а і беру участь в прийнятті фінального рішення, то можу сказати, що це дуже велика відповідальність. Звичайно у нас є конкретні й чіткі критерії відбору кандидатів, але цього недостатньо. Зазвичай я маю внутрішнє передчуття, що якась людина нам підходить, а інша ні, навіть якщо вона відповідає всім формальним вимогам. В першу чергу я особисто ціную відкритість та чесність кандидата. Нещирість та спроби обманути завжди відчутні й лишають після себе неприємний осад. З іншого боку, кандидат може бути без потрібного нам досвіду, але готовим працювати для команди, поділяти наші цінності, цікавиться завданнями проєкту та горіти бажанням долучитися до досягнення його цілей. Таку людину ми також завжди відчуємо й надамо йому пріоритет. І я пишаюсь тим, що проєкти, з якими я працювала, завжди виділялись надзвичайно потужними та злагодженими командами.
Звісно були випадки, коли ми помилялись, але ці випадки радше поодинокі. Можу поділитися досвідом найкоротшої співбесіди. Ми тоді знімали невеличкий офіс й у кімнаті відразу на вході, розміщувались всі візуальні матеріали про проєкт. Саме тоді в Україні проходив прайд місяць, тому ми повісили великий прапор ЛГБТ. Так от, ми зустріли кандидатку в цьому приміщенні й коли вона побачила цей прапор, то трішки заціпеніла, а потім запитала – «а ви підтримуєте одностатеві шлюби?», на що я відповіла, що ми підтримуємо громадські ініціативи, що захищають права всіх людей, включно з ЛГБТ. Тоді кандидатка подякувала, сказала, що це не збігається з її переконаннями, розвернулась та пішла. Насправді це стало чудовим уроком і я щиро вдячна тій людині за її чесність та відкритість. Тепер ми розуміємо, що офіс має відтворювати те, чим організація живе й займається, її цінності та діяльність. Навіть якщо кандидат полінився прочитати на сайті опис проєкту, він завжди це побачить коли прийде в офіс на співбесіду.
Чи є якісь маленькі ритуали, які згуртовували команду Pact?
Звісно вони є і були. Це і щодення планка-брейк, і постійні чаювання на кухні з колегами, і якісь спонтанні речі та святкування. Наприклад один із Нових Років проєкту UNITER ми провели в стилі 50х років (американських, а не радянських). Також ми завжди яскраво святкували хеллоуін – одного разу наша колега зробила собі за 20 хвилин костюм бджілки із сміттєвого мішка, скріпок та клейкої стрічки, й це виглядало дуже круто.
Нажаль, впровадження карантину дуже вплинуло на ці ритуали, адже багато чого неможливо зробити онлайн. Спочатку ми пробували робити планка-брейк та чаювання онлайн, але не прижилося. Хоча все ж можна сказати, що ковід нас дуже організував.
Яким ви бачите розвиток міжнародного Пакту та українського офісу зокрема?
Мені здається, що зараз Pact взяв хороший старт на глобальному рівні. Й це дозволяє сподіватися, що ми як організація будемо ще більш вдосконалюватись. Мені подобається, що Pact націлений на максимальну відкритість, на обговорення існуючих викликів. Pact не боїться говорити з нами про проблеми, які існують, про слабкі сторони, які потрібно покращити. Всі розуміють, що трансформація – це у більшості випадків болісний процес, але він завжди необхідний.
Зараз я відчуваю гордість за ті продукти, які нам вдалось створити, за організації, яким ми допомогли утворитись, розвинутись та стати одними з провідних ОГС України. І я дуже сподіваюсь, що в Україні Pact продовжить свою діяльність, спрямовану на розвиток громадянського суспільства та покаже ще більше чудових результатів.